Порівняння повторної госпіталізації та смертності після виписки за хворими на інсульт

АНОТАЦІЯ

ПЕРЕДУМОВИ:

У небагатьох дослідженнях увагу було зосереджено на амбулаторному догляді після виписки пацієнтів з інсультом та подальших відмінностях у частоті повторної госпіталізації та смертності. Визначення груп підвищеного ризику відповідно до отриманих послуг є важливим при плануванні подальшого спостереження у амбулаторній допомозі. Згідно з нещодавнім проектним документом уряду Норвегії, пацієнти, які отримують амбулаторну допомогу, повинні проходити подальше спостереження у лікаря загальної практики протягом 14 днів після виписки з лікарні.

МЕТОДИ:

Були включені всі випадки виписки додому після інсульту, зареєстровані в Осло з 2009 по 2014 рр. Усі випадки повторної госпіталізації та смертність через 90 та 365 днів порівнювали окремо для пацієнтів, які були класифіковані за отриманими послугами (відсутні послуги, домашній догляд, амбулаторна реабілітація та домашній догляд з амбулаторною реабілітацією) та раннім спостереженням лікаря загальної практики протягом 14 днів після виписки. Змінні, що використовуються для коригування відмінностей у стані здоров’я та демографічних даних при вступі, включали дні перебування у стаціонарі та супутні захворювання за рік до вступу, календарний рік, стать, вік, дохід, освіту та функціональну оцінку. Використовували коефіцієнти відносного ризику (HR) за моделлю пропорційних ризиків.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Не було значущих відмінностей у показниках частоти повторної госпіталізації для раннього спостереження лікарів загальної практики. У пацієнтів, які отримували домашній догляд та/або реабілітацію, мали вищі нескориговані показники частоти повторної госпіталізації  через 90 та 365 днів, ніж пацієнти, які не отримували жодних послуг (HR від 1,87 до 2,63 залежно від аналізу, p <0,001), але відмінності через 90 днів зникли після коригування ризику, за винятком пацієнтів, які отримували лише реабілітацію. Не було значущих різниць у показниках смертності за даними подальшого спостереження лікарів загальної практики після коригування ризику. Пацієнти, які проходили реабілітацію, мали вищі рівні смертності, ніж пацієнти, які не отримували послуг, навіть після коригування (HR від 2,20 до 2,69, р <0,001), тоді як смертність у пацієнтів, які отримували лише домашній догляд, не відрізнялася від показників у пацієнтів, які не отримували послуг.

ВИСНОВКИ:

Наші результати свідчать про те, що спостережувані відмінності у невідкоригованому рівні повторної госпіталізації та смертності за даними спостереження лікарів загальної практики та догляду вдома значною мірою зумовлені різницями у стані здоров’я при вступі, ймовірно, не пов’язаними з інсультом. З іншого боку, смертність пацієнтів, які проходили амбулаторну реабілітацію, була вдвічі вищою порівняно з пацієнтами, які не проходили реабілітацію, навіть після коригування та незалежно від домашнього догляду. Отже, оцінка потреб цих пацієнтів під час планування виписки та забезпечення ретельного спостереження після виписки видається важливою.

Свонсон Дж.О. (Swanson JO), Могер Т.А. (Moger TA.)

BMC Health Serv Res. 2019 січень 5;19(1):4. doi: 10.1186/s12913-018-3809-z. eCollection 2019.